Методика аналізу когнітивно-концептуальних параметрів дискурсу

Методика аналізу когнітивно-концептуальних параметрів дискурсу

Заключною ланкою дискурс-аналізу є визначення когнітивно-концептуальних параметрів дискурсу – характеристик, які виявляють особливості представлення події в ситуаційній моделі автора / мовця і вплив його дискурсу на соціокультурні уявлення (інтерпретативні фрейми) адресатів. У широкому смислі такі параметри забезпечують зв'язок між дискурсом і контекстом зважаючи на усвідомленням контексту як лінгвокогнітивної категорії, що дозволяє пояснити, з одного боку, спосіб впливу соціокультурних чинників на структури тексту / дискурса і, з іншого, роль дискурса в формуванні контексту.

Умовно когнітивно-концептуальні параметри розмежовуються на два підтипи: когнітивний (ситуаційна модель, когнітивна модель, макропропозиція, макроструктура, пропозиція) і концептуальний (концептуальний простір, концепт-ідея, концептуальний мотиватор, концептуальний код).

ланками когнітивно-концептуального дискурс-аналізу є, на наш погляд, пошук (а) пропозиційної характеристики, що забезпечує цілісність концепту тексту, (б) її дихотомічного відповідника як механізму забезпечення смислової амбівалентності тексту, внутрішньої суперечливості, можливості різних сценаріїв розвитку подій; (в) концептуальних мотиваторів (архетипів, прототипів), які уособлюють загальнолюдські цінності або обумовлюють етномаркованість, культурну маркованість, ідеологічну відміченість представленої текстом і альтернативної версій реальності; (г) встановлення смислового зв'язку між опозиційними мотиваторами як концептуального коду для вирішення певної (зазвичай, світоглядної) проблеми (див. аналіз нижче).

Відповідно, запропонована у цій праці методика дослідження когнітивно-концептуальних параметрів дискурсу інтегрує (1) наше бачення концептуального простору тексту як структурованого дихотомічними ознаками концепту-ідеї (підґрунтям альтернативної смислової інтерпретації), які обґрунтовуються концептуальними мотиваторами і гармонізуються концептуальним кодом – механізмом розв’язання певної світоглядної, ідеологічної, психологічної проблеми; (2) елементи методики когнітивного моделювання тексту / дискурсу, що базується на теорії Тойна ван Дейка, (3) елементи методики структурного аналізу міфу, представленої, зокрема, в роботах К.Б. Леві-Строса. Такий синтез виправданий перетином методологічних і змістовних завдань когнітивного та структурного аналізу. Так, У. Еко визначає структуру як результуючу модель спрощуючих операцій, що дозволяє розглядати явище з однієї єдиної точки зору й «іменувати аналогічним чином різні речі» [1998, с.63-65]. Подібну мету переслідує і когнітивний аналіз дискурсу: звести будь-які великі послідовності семантичних структур «в кілька семантично організованих макропропозиций». Кінцева мета когнітивного аналізу – виявлення ситуаційної моделі світу автора, яку він свідомо чи підсвідомо пропонує або нав'язує адресату. Таку модель можна порівняти з концептуальним кодом, що пояснює спосіб представлення подій у тексті, логіку розвитку ідей автором і т.п. Аналогічну мету ставить перед собою і структурний аналіз міфу: запропонувати логічну модель, код для вирішення певної світоглядної проблеми.

Методика когнітивно- інтерпретаційного аналізу як заключна частина інтегративного методу дискурс - аналізу включає :
1) Визначення змістовних фрагментів, які експлікують події, стан речей, ідеї, уявлення, знання.

2) Відбір кореферентних фрагментів і їх редукція до пропозицій, які виявляють ситуаційну модель автора.

3) Виявлення дихотомічності, амбівалентності базисних структур тексту, що відображають можливість варіативного уявлення та інтерпретації подій суб'єктами з різними ситуаційними моделями.

4) Визначення імпліцитних смислів і їх упорядкування в пропозиції; розподіл пропозиций, які (а) підтверджують авторську модель подій (б) виявляють альтернативну ситуаційну модель (можливість іншого сценарію розвитку подій і їх інтерпретації, що відрізняється від авторської).

5) Виявлення явних і прихованих каузальних характеристик тексту на основі розмежування фрагментів, які просто слідують один за одним або знаходяться один з одним в причинно-наслідкових відносинах.

6) Упорядкування всіх виявлених пропозиций на основі спільності концептуальних мотиваторів: наприклад, для дихотомічної пари «доступ» і «заборона» об'єднуючим може бути концепт «свобода» як рівний доступ, що не порушує свободи інших (= рівна заборона); поняття «безробіття» і «самотність» є гомогенними, оскільки конструюють пропозиційну частину концепту «соціальна незатребуваність».

7) Виявлення структурного закону, концептуального коду, що пояснює смислову опозицію і визначає найбільш оптимальний сценарій розвитку подій. Найчастіше, такий код організований структурою, подібною до міфеми.

Детальний аналіз методики, визначення її ключових понять і категорій, розгорнути приклади аналізу – скачати увесь текст (всього 22 с.)

Методика аналізу параметрів дискурсу